Сегеда С.П. - Антропологические черты творцов Трипольской культуры. - 2005 [UKR, RUS]

Щербаківський, Вадим Михайлович — Щербаковський Вадим Михайлович — (17.03.1876, с. Шпичинці Сквирського повіту Київської губернії, тепер Ружинського району Житомирської обл. — 18.11.1957, Брайтон, Англія, похований у Лондоні) — археолог, етнолог, мистецтвознавець, музейник, колекціонер, дійсний член Чеської АН, Міжнародного антропологічного інституту у Франції, Словацького наукового товариства, НТШ у Львові, Української Вільної Академії наук.
Народився в родині сільського священика. Середню освіту дістав у Києві та Ніжині, вищу — в Петербурзькому, Московському та Київському університетах. Улітку 1903 р. разом з хором М.В. Лисенка приїздив на відкриття пам'ятника І.П. Котляревському до Полтави. Познайомившись тут з В.Г. Кричевським, зацікавився українським народним народним мистецтвом, почав активно збирати мистецькі матеріали. Задумавши створити серію видань "Українське мистецтво", розпланував зібраний матеріал на 15 книг-альбомів. Однак війна і революція зруйнували роботу. За життя автора вийшла лише перша книга "Деревляне будівництво і різьба на дереві" (1913 р.). Книга "Орнаментація української хати", підготовлена в 1941 р., була видана в Римі у 1978 р. У 1912—1922 рр. В. М. Щербаківський працював у Полтавському природничо-історичному музеї на посаді завідувача археологічного відділу. В Полтаві вчений розгорнув широку програму збирання та вивчення археологічних, етнографічних та мистецьких матеріалів. Підсумком праці було зростання кількості експонатів музею з 1270 у 1912 р. до 5000 у 1917 р. Протягом 10 років завідування відділом вчений обстежив 50 курганів доби бронзи та скіфського часу, 250 курганів Київської Русі, зібрав більше 10000 предметів. Окрім того, він дослідив народну архітектуру Полтавщини, обстежив усі церкви і описав церковні старожитності, зібрав колекцію шедеврів народного мистецтва: рушників, вишивок, килимів, гаптування XVII—XVIII ст., завершив нарис "Українське мистецтво". Сам В.М. Щербаківський вважав свою десятирічну працю в Полтавському музеї найплодотворнішим періодом своєї діяльності. З початком революції 1917 р. вчений окрім наукової праці займався роботою по врятуванню історичних і культурних скарбів від знищення. Уфундував і очолив Українське наукове товариство досліджування й охорони пам'яток старовини та мистецтва на Полтавщині. Разом з іншими патріотично налаштованими вченими взяв участь у заснуванні Полтавського українського університету (1918—1922 pp.).
З утвердженням більшовицької влади емігрував за кордон, залишивши в Полтаві великий архів, негатеку та колекції розкопок. В еміграції обіймав посади доцента, професора й ректора Українського Вільного університету в Празі і Мюнхені. Виступав з доповідями на численних європейських наукових симпозіумах і конгресах. Своєю діяльністю здобув небувале для емігранта визнання в науковому світі. В 1951 р. перебрався до Англії, де й помер на 82-му році життя. Наукова спадщина Б.М. Щербаківського включає понад 100 праць. Найбільшим здобутком вченого є його власна концепція походження українського народу, розроблена на підставі археологічних та етнографічних матеріалів. В. М. Щербаківський уважав, що українці були автохтонами з часів палеоліту.
Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 233-234